Ти думав, що я вмиюся слізьми?
Впаду перед тобою на коліна?
Нащадку сумнозвісної орди
Не по зубах тобі я – Україна!!!
Я – нація, я – сила, я – народ,
Я – світло, що ніколи не згасає,
Я – правда, без прогнилих нагород,
Я – істинна любов, що не вмирає!!!
Ти думав я струмочок без води?
А я ріка стрімка, глибоководна,
Я з кожним днем міцнішаю, а ти?
Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…
(Г. Я. Британ)
Народився Харчиков Ігор 18 квітня 1972 року у Львові на Знесінні. Навчався у середній школі №7, потім закінчив професійно-технічне училище №21, де здобув професію слюсаря механоскладальних робіт. Після навчання проходив армійську службу в повітряно-десантних військах. По закінченню служби в армії працював слюсарем з ремонту двигунів у львівських автотранспортних підприємствах. Активно займався громадською роботою. Упродовж чотирьох років очолював батьківський комітет СЗШ №7. Був одним з ініціаторів будівництва нової спортивної зали в школі.
На фронті воював у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти. Свій останній бій Ігор прийняв біля села Євгенівка Волновахського району на Донеччині.
Указом Президента України 397/2022 від 08.06.2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Харчикова Ігора Вікторовича посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ-го ступеня.
Народився 29 серпня 1996р., м. Львів.
Навчався в СЗШ № 7, закінчив Львівське професійне училище технологій та сервісу (вул. Кривоноса) за спеціальністю кухар-кондитер.
Військову службу проходив у 24-й бригаді імені короля Д. Галицького.
У 2017-2020 роках служив за контрактом у ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. Рідні вмовили його після завершення служби повернутися до мирного життя. Андрій погодився, але сказав, що піде до війська, коли почнеться велика війна. І свого слова дотримався.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, він працював у Польщі. Відразу вирішив повертатися додому. Після кількох спроб потрапити до війська Андрій став бійцем 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила.
Старший солдат Андрій Строменко загинув 15 травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Новозванівка на Луганщині. Захиснику було 25 років.
Указом Президента України №460/2022 “Про відзначення державними нагородами України” від 30 червня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Строменка Андрія Сергійовича, старшого солдата, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Народився 3 травня 2002 в Одесі, у ранньому дитинстві переїхав до села Іваники Львівської області.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради, згодом – у Стрийській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 імені Героя України Андрія Корчака.
Закінчив державний навчальний заклад «Новояворівське вище професійне училище».
У 2021 році вступив до Волинського національного університету імені Лесі Українки, навчався на кафедрі прикладної лінгвістики. У травні того ж року підписав контракт із Збройними силами України.
Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Вже у січні 2022 року виконував бойові завдання на території Луганської області.
Указом Президента України №517/2022 “Про відзначення державними нагородами України” від 19 липня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Крижанівського Андрія Тарасовича, старшого солдата, нагороджено медаллю “За військову службу Україні".
Матвій Коваль народився 10 серпня 1977 року у Львові.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради.
Опісля, навчався у Вищому професійному училищі № 29 м. Львова з 01.09.1992 р. до 30.06.1995 р. та здобув професію «Продавець продовольчих товарів».
Після завершення навчання проходив військову службу в армії.
У мирний час працював в охоронній сфері.
Протягом 2015-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
Попри статус особи з інвалідністю внаслідок війни, із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини. Боровся проти російських окупантів у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
Указом Президента України №141/2023 “Про відзначення державними нагородами України” від 8 березня 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку Коваля Матвія Івановича, старшого сержанта, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Народився 24 червня 1994 р., у м.Львові.
Навчався в СЗШ № 7, закінчив Львівський національний аграрний університет, факультет «екологія та захист навколишнього середовища».
Захоплювався спортом, зокрема футболом.
З 2 травня 2022 р. проходив військову службу в прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Загинув 22 червня 2022 р. в зоні бойових дій в м. Курахове, Донецької обл.
Молодший сержант. Львів’янин. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради. Закінчив колишнє Львівське медичне училище. Після завершення навчання проходив військову службу в місті Перечин (Закарпатська область).
У мирний час працював зубним техніком в міській поліклініці, згодом почав займатися виготовленням меблів. Захоплювався стрільбою з лука, у юному віці брав участь у змаганнях зі стрільби. Із початком повномасштабного вторгнення рф добровольцем став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ-го ступеня посмертно.
Львів’янин. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради. Закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Технологічний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України». Займався вільною боротьбою. Протягом 1990-1992 років проходив військову службу у місті Миргород Полтавської області. Капітан поліції. Працював у органах внутрішніх справ у місті Львові.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації, попри статус людини з інвалідністю, вступив до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Загинув, рятуючи свого побратима.
Львів’янин. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка» та Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
До 2015 року працював у правоохоронних органах, згодом був директором приватного підприємства.
Старший лейтенант. Із початком вторгнення росії добровольцем пішов на війну. Захищав Україну від російських загарбників у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Загинув у бою з російськими загарбниками на Херсонщині.
Львів’янин.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7. Закінчив Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». Згодом здобував освіту на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Після завершення навчання проходив військову службу на Львівщині та Полтавщині. Працював на одному із місцевих приватних підприємств.
У вільний час захоплювався футболом, музикою, з дитинства мав неабиякий хист до малювання.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських Сил Збройних Сил України.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради. Здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі №32 (сьогодні – ДНЗ «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу») та ДНЗ «Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг».
До війни працював у мережі магазинів “FOXTROT”. Був винятково доброю та чуйною людиною.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 128-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Боронив суверенітет та незалежність держави на східному напрямку.